пятница, 15 апреля 2016 г.

Правила введення блогів
  1. Створити цікавий привабливий дизайн,що відповідає віковим особливостям учасників блогу.
  2. Памьятай ,що кожен відвідувач блогу може висловити свою точку зору, не боячисб здатися "білою вороною".
  3. Розміщуй у блозі лише актуальні питання і проблеми ,що викликають інтерес і зворотний звьязок .
  4. Усі коментарі потрібно розглянути ,прочитавши і за необхідності реалізувати на сторінках блогу.
  5. Будуй дискусію коректно,грамотно,толерантно.
  6. Постійно оновлюй інформацію та перевіряй посилання ,розміщені в блозі ,для безпеки в інтернеті.
  7. Не публікуй матеріали без згоди автора.
  8. Думай про коректність у висловлюваннях на адресу учасників.
  9. Перевір своє повідомлення перед публікацією.
  10. Залучай до співпраці батьків.
  11. Уникай мовних та граматичних помилок.
  12. Будь коректним із тими,з ким спілкуєшся.
  13. Подбай про те ,щоб інформація була не тільки корисна ,але й захоплива.

суббота, 2 апреля 2016 г.

Стильова різноманітність української літератури 1920-х років ХХ століття

 Символізм 

Символізм в українській літературі пройшов лише початкову стадію розвитку, оскільки його зачинателі пізніше виявили свої творчі риси в інших напрямах. Символістське угрупування «Біла студія», створене 1918 року в Києві, об’єднало Я. Савченка, П. Тичину, О. Слісаренка, М. Семенка та інших поетів. Згодом воно реформувалося в «Музагет».

Символізм – це своєрідна реакція на натуралізм, заземленість, фактографізм літератури. Мета символізму полягає не у відображенні реальної дійсності, а в прагненні проникнути в інший світ, що криється за реальністю. Головне його завдання – змалювати внутрішній світ людини, якого за зовнішніми фасадами не видно.

Саме символісти здійснили своєрідну революцію в естетиці. Якщо реалістичне мистецтво за допомогою конкретного образу пізнавало дійсність, то символісти на місце образу поставили символ, який став виконувати роль посередника між містичним світом з одного боку, і поетом або читачем – з другого.

Девіз символістів: «Усе може бути символом». У результаті виникає двоплановість образу, символ одночасно є і явищем конкретного світу, і своєрідним шифром, за яким криється, як правило, внутрішній світ людини.